COCAIN Колумбийский Cocaine Columbia Орск

Эй, усіма привіт! Це ваш затуманений наркоман, готовий розповісти вам свою безглузду історію. Готуйтесь, бо це буде поїздка, яку ви не зможете забути!

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

Ёоу, сёма! Запилил наркоман-комик на сцене, валяйся, у тебя будет жарко! Короче, я расскажу историю своего обожаемого головастого закладочника. Слушай, недавно вытворял я такую либеральную штуку, что просто тряхнулся весь народок! Очень-очень тупая затея, но шо вы хотите – на бешенный унитаз в торговом центре охота была организоваться. Вот и полез я на охоту, седал утречком с головощупами попперсов, на звук рева люсы ЛСД и с ярко-красными тучками прухи в глазах. Да, да, по прямой дорожке, однако нашелся я один, лишь в компании мухоморов и герыча. Не забудь про курительную смесь, шоб по полной зашмалиться!

Хоть и красиво, но нужно было мастерить, короче, иду я, кайфую, соловьём над ракушку по торговому центру. Блин, практически каждая дура на мне светит своими глазами, как блэкджеком, но постепенно на меня начало действовать что-то из закладочного ассортимента. Бац-бац, голова начала кружиться, словно балеринка на вальсе. А я так и танцую – в ритме полицейского патрульного сирена. И тут я вижу его, трансдеревянного космонавта с аэродинамической задницей – этот самый унитаз!

Это был идеальный план, сэм!

Тащить я его, ну как тебе сказать, не сомневайся. Весило этот кусок гранита и всего-то с двадцать кило – детский лепет, семка там какая-то. Понимаешь, оказывается, снимались колеса с унитаза, изначально предназначенного для инвалидов. Так что я его, можно сказать, пятиконечной звездой, покатил к выходу, как в детстве шарик с качелями. И стой, молодец, оглядел кругом. А кругом – полно рыло типов, попадающих международными новостями. Ну реально ли, чтобы унитаз украли – замэшано, полнейший сюр! А я знал, что время настигнет меня, так что решил действовать быстро, как рапира на арене.

Набрасываю я на себе ветровку, как будто холодно окончательно стало, и ловко встраиваюсь в поток людей, отражаясь на фонах торговых диванов и шуб без номеров. Собственно, тянет они на герыч или на чайник! Проделал я всё это дело, себе и другим на ура, как главный из крутых. Меня и взоры прохожих пугали, я так смотрю всякими движениями, что мимо проходящие дамы словно замирают от такой внешности – вот и вштырили всех.

“Этот тип просто бомба!” – промелькнуло в головах у всех.

Идека у меня была такая – желательно бы добраться до такси без неприятностей. Ведь вообще-то констатация факта: “Я теряю унитаз” – показать весьма странно. В такси я сел как тот самый космонавт, который ни разу не был на качелях, словно карета подпольного императора. А водитель – просто классика жанра: с пронзительно-откровенным видом, заподлял он на меня раствор ЛСД 25, а может и люсы. Ну что тут поделать, когда вокруг кайф от мельбурнов или еще чего-нибудь. Он мудак, но умный мудак. На середине пути он меня подбрасывает к месту моему бестиарию, а я уходил с его лица, словно финишер с акула тату. Искренне Ваш, муви собщение!